ПИТАЙ

Питай з Миросею Вишняк

2008-01-02T20:19:00.000+01:00

Новорічна програма Питай з Миросею Вишняк

2007-12-27T12:31:00.000+01:00

Мирослава народилася на Львівщині в селі Вербиця. Закінчила десятирічку в Ходорові і у 1991 році поступила в Самбірське культ-просвітнє училище, яке успішно закінчила в 1995 році. Вийшла заміж за Ігора Вишняка в 1992 році, незабаром народила двох синів - Андрія та Мар'яна. Навчання суміщала з викладанням музики у Вербицькій школі. Працювала режисером-постановником в Ходорівському будинку культури.

Празькі "університети" Мирослави починаються з 1996 року. Починала, як і багато хто з офіціантки в ресторані і наразі "доросла" до менежера. Зараз суміщає роботу із навчанням у сільськогосподарському університеті, де здобуває спеціальність менеджмент та економіка.

Мирослава є надзвичайно активна у громадському житті українців в Чехії. Керувала постановками театральних вистав "Вечори на хуторі близ Диканьки" з театральним колективом "Джерело", "Вій" - з аматорським театральним гуртком "Підкова", тетралізованих виступів до 15-річчя Незалежності, "Вечорниці" та "Вертеп" з колективом "Родина".

Ставте питання Мирославі в цій темі форуму до 14-00 31 грудня 2007 або надсилайте на адресу zapytay(а)gmail.com і бажано разом із фотографією автора запитання.

УВАГА: ви можете надсилати питання також і у аудіо (mp3) та відео (avi,mpeg або google video або YouTube) форматах! Надсилайте їх на нашу e-mail адресу zapytay(а)gmail.com. Якщо ви використовуєте програму Google Talk, Ви також можете послати Voice mail на нашу адресу zapytay(a)gmail.com

Програма з Асею Чекановою

2007-02-11T17:35:00.000+01:00

Ася розповіла про своє мрії та майбутнє, роботу на радіо, про гуцулських коней, празьких принців та багато іншого та цікавого.

Питайте Асю Чеканову

2007-02-03T13:05:00.000+01:00

Ася Чеканова, родилась и выросла в Ярославле, 5 лет назад в качестве эксперимента отправилась покорять Прагу. Прочитав мою дипломную работу о подоходном налоге с физических лиц, профессор по финансовому праву воскликнул: «У вас не диплом, а газетная статья получилась». Диплом мне все-таки дали, и он несколько лет пылился на полках, поскольку по семейной традиции меня затянуло в журналистику. Дочь инженера по обслуживанию вычислительной техники (мать) и поэта, члена Союза писателей России (отец). Наследственность так себе: оба родителя по два раза разведены, и, предчувствую, это еще не конец. Заядлая попугайщица - попугаи сами прилетают ко мне на балкон. Считаю, что день, прожитый хотя бы без пары прочитанных страниц в хорошей книге – день незадавшийся. В школе в мою голову целое десятилетие вдалбливали язык Шекспира, но в Праге его окончательно вытеснил немецкий: оба языка в моем мозгу явно не помещаются. В чешском, конечно, ничем не вытравливаемый акцент. Ужасно болтлива, и из-за этого часто попадаю в неприятные ситуации. Вот так, если вкратце.

Ставте питання в цій темі форуму, або надсилайте на адресу zapytay(а)gmail.com і бажано разом із фотографією автора запитання.

УВАГА: ви можете надсилати питання також і у аудіо (mp3) та відео (avi,mpeg або google video або YouTube) форматах! Надсилайте їх на нашу e-mail адресу zapytay(а)gmail.com. Якщо ви використовуєте програму Google Talk, Ви також можете послати Voice mail на нашу адресу zapytay(a)gmail.com

Програма з Олексою Лівінським

2007-01-30T14:32:00.001+01:00

Питайте Олексу Лівінського

2007-01-24T11:50:00.000+01:00

Та простий я закарпатський хлопець із села. Відомого трохи такого, Мукачево називається. Але попереджую: до славнозвісної мукачівської бригади ніякого відношення не маю. Ані мати не хочу. До не менш славнозвісних мукачівських виборів – лише трохи. Спостерігав здалеку, та участі у боях перед Ратушею не брав.

У тому місті, яке називають над Латорицею, народився у застойному 1973 році, у родині інтелігентних пролетарів. Жив у дворику між циганами, селюками та такими, що не так вже й рідко відвідували місця не надто далекі. Вулицею їздили танки, над головою літали МІГи, а неподалік на галявині розгулювали солдати у самоволці, які поверталися із ЦГЗ у Чехословаччині та Угорщині (у нас була залізнична перевалка). Люди в погонах різних звань, яких було повно тоді у нашому містечку, про таких, як ми, казали: “Ех, харашо здєсь, в Закарпатьє, но уж больна мєсних мноґа”. Утім, серед всього цього військово-московського нашестя батьки віддали мене до найкращої української школи, тож я 8 років бігав здобувати основні знання до самого центру міста.

Коли набридла школа, пішов до бурси (тобто СПТУ). Її тоді інститутом називали: бо була при новому підприємстві-оборонці. Вивчав там слюсарювати, складати та монтувати радіоелектронні прилади. Був рокером, навіть металістом, доки з друзями не знюхався з рухівцями. Заснували молодіжну українську організацію. Роздавали у місті листівки та націоналістично-антикомуністичну пресу. Комсомольці з нас були “готові”. А директор стояв взагалі “на вухах” – він, як відданий партієць, одразу ж переписався у русини. Хотів автономії і все таке інше. Кажуть, тоді, на початку 90-х, він їздив до Гавела просити його про приєднання “Пудкарпацькой Руси” до тодішньої ще ЧСФР.

Розвал СРСР та незалежність України я зустрів уже в університеті. У Львові – де ще ж? На факультеті журналістики під керівництвом професора Здоровеги. Майорівка стала для мене домом на 5 чи навіть 6 років. Коли всі торгували і переживали знецінення власних збережень, я собі гриз граніт науки. Підпрацьовував з другого курсу у соціологічній фірмі. Це була моя перша робота за гроші на гуманітарній ниві (якщо не вважати збивання ящиків у 14 років та пізнішого паяння плат на двох чи трьох підприємствах оборонки). Почав писати статті до газет. А як закінчив вищу школу, повернувся на рідне Закарпаття. Кілька місяців вештався різними редакціями, доки не опинився у новій газеті. “Старий Замок” називалася. Там я пропрацював 9 років. Минулого року газету закрили, і я звільнився.

“Чеський період” почався ще в університеті. Зі слов’янських мов запропонували на вибір польську, чеську й російську. Ну яку я, закарпатець, оберу? Захищався на тему Масарика й Хартії-77, дипломну писав у Пряшеві, у тій мечіарівській Словаччині. Згодом заїхав я до такого села, Колочава називається. Це в горах, далеко, зате там, у 30-х роках, Ольбрахт свій роман написав про розбійника Шугая. Цей роман чехи вивчали у школі. Тому часто, як їх спитаєш про Україну, то назвуть не Чорнобиль чи заробітчани, а Колочаву. Туристів там чеських – як тут на Вацлаваку бритійських. Діти верховинські там від них жебрають цукерки. Отож був там такий собі фестиваль, можна сказати, чесько-український. Написав я про нього репортаж. Потім другий, третій... І все про ту Колочаву чи навколишні гори... Повно тем там було: від культури та освіти аж до рубки лісу й паводків...

Потім “нелегка журналістська доля” закинула мене до Праги. На стажування. До “Млади Фронти” (платили все добрі дяді з-за океану). А нам – своє робить. Багацько написав до рідної газети про заробітчан наших, закарпатських, про їх пригоди, роботу і т.д. Тут же познайомився й з такими чехами, які ту Україну шанували по-справжньому, навчалися на україністиці й жили там, на Закарпатті, роками. Своїми людьми, словом.

Як прийшов візовий режим, допомагав усім цим знайомим і не зовсім знайомим чехам із запрошеннями, ваучерами, перекладами, нічлігом та екскурсіями ну й так далі... Вже думав: може, удома якийсь чеський центр відкрити, чи що?.. Якось надибав молодих чехів і чешок у сусідньому селі Вільшани, у дитбудинку для ментально хворих. Допомагали дітям, теж про них написав. Консультував їх, наскільки знав, про Україну та її дитбудинки.

З однією з них консультації переросли у щось трохи більше. Але детальніше не питайте, не скажу. Так я опинився у Празі на довше, ніж просто на стажування. Принагідно у “Порогах” і всього, що навколо них діється, настала модернізація. Запросили мене туди, там я й дотепер. Помаранчеву революцію зустрів також у Празі, на Вацлаваку та на Шарля де ґолля. Наразі досить, тепер – простір для запитань. Сподіваюсь, що не розтерзаєте. Дякую.

Ваш Олекса

Ставте питання в цій темі форуму, або надсилайте на адресу zapytay(а)gmail.com і бажано разом із фотографією автора запитання.
УВАГА: ви можете надсилати питання також і у аудіо (mp3) та відео (avi,mpeg або google video або YouTube) форматах! Надсилайте їх на нашу e-mail адресу zapytay(а)gmail.com. Якщо ви використовуєте програму Google Talk, Ви також можете послати Voice mail на нашу адресу zapytay(a)gmail.com

"ПИТАЙ" Тимофія Чаговця

2007-01-19T13:05:00.000+01:00

"ПИТАЙ" Тимофія Чаговця

2007-01-16T13:54:00.000+01:00

Тимофій Чаговець:
Родился в Харькове, там же учился в школе, в которой все время проводили педагогические эксперименты на неокрепших молодых умах. Похоже, сказалось в будущем...

Долго думал куда поступать, получилось методом исключения: с гуманитарными науками не сложилось, в институте радио-электроники выгнали со вступительного экзамена, в полетех поступил и тут же отказался, та же история и с театральным. Попал на физфак государственного университета, обрадовался. Через два года понял куда попал, задумался. Приложение к диплому со списком курсов стало полным сюрпризом...

По-прежнему считаю своё студенчество золотым временем с "двумя гривнами в кармане". Жалею о том, что многие вещи по-настоящему вставляют только один раз, но зато в полный рост :)
Участник разнообразных молодёжных движений, КВНов и аматорских театров. В Праге сыграл роль в постановке театра "Подкова", но хорошо бы поставить Подерв'янського.

Ставте питання в цій темі форуму, або надсилайте на адресу zapytay(ат)gmail.com і бажано разом із фотографією автора запитання.

Програма з Ніною Резніченко

2007-01-10T17:06:00.000+01:00

"ПИТАЙ" з Ніною Резніченко

2007-01-04T16:27:00.000+01:00

У наступному випуску нашої програми ПИТАЙ на ваші питання відповідатиме Ніна Резніченко - художниця.
Народилась на Буковині.

Закінчила училище прикладного мистецтва у Вижниці.
Роботи Ніни знаходяться у приватних колекціях багатьох країн.

Більше дивіться на персональному сайті Сергія та Ніни Резніченко.

Ставте питання в цій темі форуму, або надсилайте на адресу zapytay(ат)gmail.com і бажано разом із фотографією автора запитання.

"ПИТАЙ" з Сергієм Резніченко

2007-01-04T16:23:00.000+01:00

З Новим 2007 роком!

2006-12-31T19:01:00.000+01:00

"ПИТАЙ" з Сергієм Резніченко

2006-12-26T18:10:00.000+01:00

У наступному випуску нашої програми ПИТАЙ на ваші питання відповідатиме Сергій Резніченко - художник.
Наталия Космолинская o Сергее Резниченко:

Сеансами проявления назвала бы я то,что делает Сергей с холстом и красками. "...Годы, луны вдаль идут и в вечность, и кисть пойдет искать неуловимых тайн", - написал в XVIII веке нашей эры Ван Вей в "Трактате о живописи", - и это очень близко к сути живописи, которую создает Сергей. "Тщетно, художник, ты мнишь, что творений своих ты создатель! Вечно носились они над землею, незримые оку" - написал Алексей Толстой, и это тоже очень близко к сути живописи, которую создает Сергей. И еще Бог весть сколько цитат можно отыскать при желании у великих мира сего, писавших о себе и о вечности, и это тоже будет близко. Цитаты создадут предвкушение настроения, параллельный медитативный рефрен, но смотреть эту живопись желательно в оригинале. Потому что ее нельзя рассказать, ее нужно ощутить...
"Мне нравится, чтобы живопись не была повествовательной, скованной графическим совершенством. Люблю, когда она стихийна, когда кричит, напрягая неожиданным цветовым пятном, или когда "стонет" томными валерами, выжимая из цвета все силы, или когда она изначально легкая, и бессмысленно к ней придираться и искать чего-то большего. В любом случае, она должна прийтись кому-то по душе. Тому, кто согласился бы с ней жить", - написал Сергей в книге "О себе и о нем" в качестве комментария к своему творчеству. От себя могу добавить, что живопись Сергея не кричит, даже если она истекает максимально активным колоритом. Потому что крик - это по сути другое явление, это резкое нарушение равновесия. Со знаком плюс или минус, но бурный диссонанс относительно предыдущего контекста, предполагающий такую же бурную на него реакцию. Живопись Сергея - другая, Здесь остановлен мир в момент, когда все хорошо, и это устойчивое состояние возможности спокойного, ничем не ограниченного в пространстве и времени созерцания мира в точке его или нашей с ним гармонии -очень нужный нам, уставшим, подарок. Поэтому не важен сюжет, ни художнику, ни зрителям. Какая разница, что он сказал, главное как. В размытости формы растворяется ее функциональная банальность и появляется возможность поливариантного, для каждого входящего своего, смысла. "Какое, милые, у нас тысячелетье на дворе?" - не имеет никакого значения. Во все времена люди всегда были счастливы одинаково - любовью, покоем, надежностью, ощущением умиротворения, которое свернулось в груди пушистым котенком....
Чем дольше вглядываешься в эти полотна, тем глубже они затягивают в свою реальность, искушая паутинным плетением неуловимых ассоциаций, лабиринтами дежа вю, многослойнымизыбями снов... Едва ощутимые авторские реверансы в сторону старых мастеров и импрессионистическая лепка фактуры здесь только способ для наслоения кадров многосложного мира на одном отдельно взятом отрезке холста размером в пару метров. Автор так и создает свою живопись - наслаивая на фон вариацию за вариацией, иногда на одном дыхании, иногда - день за днем, неделя за неделей. Персонажи и аксессуары возникают-исчезают в процессе чуткого прислушивания художника к пульсации их проявления. Мерой проявления здесь служит не разум, потому что Сергей изначально не согласен поддаваться соблазну поддакивать полотну, а ощущение момента равновесия, когда в работе уже ничто не раздражает. Если его пропустить, картина пойдет наслаиваться дальше, к следующему мгновению равновесия. Не остановишь процесс, и он будет длиться и длиться, Впрочем, все полотна Сергея, это, по сути, одна кинолента без начала и конца, для удобства экспонирования размонтированная автором на отдельные блоки-серии и полотна-кадры. Но в этой повторяемости нет монотонности, ибо каждое отдельное полотно проявляется по своей индивидуальной схеме и результат всегда непредсказуем: иногда в нюансах, иногда - глобально, как и каждый день, который мы проживаем в этом мире... ...И снова день. И снова ежедневное потрясающее солнце. И снова длится жизнь, прекрасная или невыносимая только по нашей внутренней команде. И снова Сергей встает к чистому холсту в предвкушении очередного непредсказуемого сеанса проявления...
Більше дивіться на персональному сайті Сергія та Ніни Резніченко.

Ставте питання в цій темі форуму, або надсилайте на адресу zapytay(ат)gmail.com і бажано разом із фотографією автора запитання.

"ПИТАЙ!" з Аллою Снігур

2006-12-23T12:35:00.000+01:00

2006-12-17T19:20:00.000+01:00

У наступному випуску нашої програми ПИТАЙ на ваші питання відповідатиме Алла Снігур - редактор та ведуча українських новин на радіо Регіна 92.8 ФМ, професійний журналіст радіо Свобода та BBC, редактор газети Svobodný hlas.

Нижче, будь ласка ознайомтеся з її біографією:
Найстарша з трьох дочок родини Снігурів з Буковини. У школі була хорошисткою, залюбки писала твори з української мови та літератури, і для однокласників – за коробку цукерок чи змогу відповідно у них списати дещо на контрольних з математики. Отримавши атестат зрілості, подалася на факультет журналістики до Києва. Вчасно зрозуміла, що балів для вступу не вистачить, отож забрала документи і віддала їх до поліграфічного училища, оголошення якого побачила на першому ж стовпі біля університету. Отримавши диплом коректора (з відзнакою :), здобула журналістську освіту в університеті ім. Шевченка. До Праги поїхала разом з дворічною дочкою. Нині Снігур-молодшій вже 14, а Снігур-старша працює редакторкою чеської регіональної газети в славному місті Лоуни.

Ставте питання в цій темі форуму, або надсилайте на адресу zapytay(ат)gmail.com і бажано разом із фотографією автора запитання.

Друга програма за участю Павла Дюрича

2006-12-17T11:12:00.000+01:00

2006-12-13T16:53:00.000+01:00

Наступним учасником програми ПИТАЙ! 16 грудня буде ПАВЛО ДЮРИЧ. Активіст громадського руху, соціолог за освітою, політолог за покликанням.

ПАВЕЛ ДЮРИЧ

"Львовский москаль. Пел в хоре мальчиков "Дударик" украинские народные песни. Первым был выбран пионером к 7 ноября. Гордо носил красное знамя и маршируя по дому пел "мы Личата из Личат". Через год узнал от мамы, что «наша страна» не «самая великая». Удивился.

Каторга: 8 лет фортепиано. Миллионы убитых нервных клеток. Школа с углубленным изучением английского языка: дети бандитов, фарцовщиков, стервы-учительницы. Получал много пиздюлей.
Создал «Общество Юных Обольстителей». Писали стихи и прозу, романтически вздыхая над каждым движением "жертвы обольщения". Занимались онанизмом. Много и часто.
Полугодовое обучение в американской глубинке в штате Мичиган. Снег, смайлы, поиметь "fun", ooops и 10 кг лишнего веса. По приезду похудел, полюбил Европу и влюбился в девушку. Родители отправили в Чехию. Не сопротивлялся.

Университет: история искусства, философия, журналистика, чешская филология. Окончил социологию, при чем два раза и планирует в третий.

Любительское: ди-джей, дизайнер, каратист-тхэквондист, ЖЖист, организатор вечеринок для пражских москалей. Профессионально занимается «хохловедением» и «москалезнавством».

ПАВЛО ДЮРИЧ

"Львівський москаль. Співав в хорі хлопчиків "Дударик" українські народні пісні. Першим був вибраний піонером до 7 листопада. Гордо носив червоний прапор і маршируючи по будинку співав "ми Лічата із Лічат". Через рік дізнався від мами, що «наша країна» не «найбільша». Здивувався.

Каторга: 8 років фортепіано. Мільйони убитих нервових клітин. Школа з поглибленим вивченням англійської мови: діти бандитів, фарцовщиків, стерви-вчительки. Отримував багато піздюлей. Створив «Суспільство Юних Спокусників». Писали вірші і прозу, романтично зітхаючи над кожним рухом "жертви зваблювання". Займалися онанізмом. Багато і часто. Піврічне навчання в американській глибинці в штаті Мічіган. Сніг, смайли, мати, "fun", ooops і 10 кг зайвої ваги. По приїзду схуднув, полюбив Європу і закохався в дівчину. Батьки відправили до Чехії. Не чинив опір.

Університет: історія мистецтва, філософія, журналістика, чеська філологія. Закінчив соціологію, при чому двічі і планує в третій.

Любительське: ді-джей, дизайнер, каратист-тхеквондист, ЖЖіст, організатор вечірок для празьких москалів. Професійно займається «хохловеденям» і «москалезнавством».

____________________________________
Будь ласка надсилайте нам запитання у коментарях до цього повідомлення, у форумі forum.pytay.com або надсилайте на zapytay(ат)gmail.com (бажано із фотографіями авторів питань).

Перший випуск програми

2006-12-11T00:05:00.000+01:00

Анонс першої передачі з Мирославом Зузуком

2006-12-10T23:51:00.001+01:00

Народився в селі Сілець 03.03.1964 в сімїі вчительки і фармацевта. Був наймолодшою дитиною, два старші брат його об’їдали, тому страждав від недостачі вітамінів. В 1982 році успішно закінчив середню школу і поступив на лісогосподарський факультет Української Сільськогосподарської Академії в Києві, зараз УАУ. Коли закінчив –невідомо, так як був переслідуванний органами КГБ за "український буржуазний націоналізм", тому викладачі відмовлялися бути керівниками дипломної роботи. Після отримання диплому займався сільським господарством - вирощував картоплю, цукрові буряки, пшеницю, кукурудзу, капусту, помідори, огірки, баклажани. А також ходив до лісу по гриби, ягогди, малину, чорниці і ожини. В кінці 90-х переїхав з Сільця до Праги, де відкрив галерею Сучасного Українського Мистецтва www.zuzuk.cz , над різнобічним розвидком якої працює і досі. Самостійно виховує 13-річного сина Ореста.

ПИТАЙ

2006-12-10T23:35:00.000+01:00

З часу далекого 2001 інтернет-технології значно розвилися, інтернет-новини сміливо конкурують з їх традиційними паперовими побратимами. Ми також вирішили не пасти задніх і представляєм на ваш розсуд, наразі, пілотний проект ПИТАЙ!
Ця програма є аналогом інтернет-чатів, проте відповіді учасника записуються в студії у відео-форматі та публікуються в цьому блозі. Тобто після анонсу участі відомої та цікавої людини відвідувачі сайту ставлять питання у нашому форумі, а цей список питань буде ставитись учаснику під час запису програми.

Сподіваємось на вашу активність. Ставте питання, критикуйте, пропонуйте, а можливо навіть і підтримуйте нас.